«ЗАЖУРАВЛИЛАСЯ МЕТАНІВКА…» (частина 2)
Навіть і не пригадаю, коли пив воду з криниці… Хоча, ні, памꞌятаю… Це був початок україно-російської повномасштабної війни у лютому 2022-го. Коли мій рідний Лисичанськ вдруге піддався масованому обстрілу російською артилерією і у місті зникли світло, газ, тепло, інтернет і, що найважливіше, - вода. Ось тоді і згодилися джерельця, потічкі та кринички… Якось розкажу цю історію.
А зараз – все ж таки про тих «Журавлів», які нещодавно замайоріли одразу на двох околицях села Метанівка (детальніше – у матеріалі «Зажуравлилася Метанівка…» (частина 1).
Цю криницю, яка дбайливо розташувалась при вꞌїзді до Метанівки з боку Брідка та Соболівки, тепер просто так не проїдеш, бо над нею височить величезний «Журавель». До речі, метанівчани мене поправили і сказали, що висота цього птаха від землі та до кінчика дзьоба - пꞌять метрів, а не чотири, як я тоді написав. Ось цей пꞌятимеровий «Журавель» у вирій точно не збирається, як уточнюють ті ж таки місцеві ентузіасти на чолі з депутатом Соболівської сільської ради (Метанівка є одним з десяти сіл, які входять до Соболівської сільської територіальної громади) Василь Коротущенко.
- Звичайно, конструкція, як бачите – не проста і гарантій ніхто не може дати, що цей журавлик простоїть стільки-то років, - каже Василь Олександрович. – Частина її – та що і складає власне зображення журавля, виготовлялася у Вінниці, вона монтувалася на каркас, який кріпиться до стовпа, а вже стовп закріплено на землі. А ще ми змонтували «противагу», без якої власне «Журавель», як пристрій для підйому відра з водою безпосередньо з криниці, не функціонуватиме. Будемо його доглядати. Якщо потрібно – підремонтуємо. Ми тепер несемо відповідальність за цього «Журавля».
- Я відпив водички з цієї криниці. Дуже смачна. Коли ж вона зꞌявилась у селі, хто її викопав, яка її історія? – запитую у Василя Коротущенка.
- А ось цього ми й самі не знаємо. І ніхто точно вам не скаже, коли ця криничка тут зꞌявилась і хто її викопав. Стоїть собі та й стоїть. Дарує людям воду. Можливо, ще з тих пір, як саме село зꞌявилось (перша згадка про Метанівку датована 1635 роком – примітка Олександр Мазан). А вода тут смачна… Наша – Метанівська. Можливо, хтось та колись дослідить це питання, як це роблять наші земляки Василь Костянтинович та Іван Іванович Тищенки. Вона ж тепер непросто криниці, а справжній «Журавель».
- Правду кажуть, що ви проїхали 700 км від Метанівки на захід України, але не зустріли подібної «журавлиної криниці»?
- Так. Не зустрічали подібного. Можливо, цей «Метанівський Журавель» - єдиний такий в Україні. Якщо є щось подібне, то хтось почитає та напише нам. Потоваришуємо з іншими українськими «Журавлями».
- Але ж у цього «Журавля» (на Соболівку) зꞌявився молодший братик (або сестричка) у самій Метанівці?
… Але про це – у наших подальших випусках…
Ох і смачненька ж вона, ця водичка з «Метанівського Журавля», з криниці, якій невідомо скільки років…
Олександр Мазан, з Метанівки, 2 вересня 2023 року