«НАШОГО ЦВІТУ – ПО ВСЬОМУ СВІТУ!» (частина 2)

 «Волейбольна Вінниччина» не раз писала про нашіх земляків, яких волейбольна та життєва доля розкидали світами: від Австралії – до Канади, від Монголії – до Великої Британії й до Аргентини.

Нещодавно мапа волейбольної Вінниччини поширилась на таку волейбольну країну як Сполучені Штати Америки. Саме там «віднайшовся» Андрій Тупчій – один з небагатьох вінничан (народжених саме у Вінниці), які останніми роками заявили про себе у волейболі. Вихованець «Вінницької обласної СДЮСШ» (тренер – Микола Голотніков) і свою ігрову кар'єру розпочинав у Вінниці. Але популярний у певних колах сайт volleyball.ua опублікував розлоге інтерв'ю з Андрієм Тупчієм, де жодним словом (!!!) Вінниця не згадується. Неначе волейболіст Тупчій народився, виріс та навчився волейболові у якійсь пробірці, а не у такому волейбольному місці, як Вінниця. До речі, автор цього тексту, напевне, теж з пробірки, бо себе не підписує.

Не знаю, чи знайомилось з цим анонімним матеріалом нове керівництво «Вінницької обласної федерації волейболу», але мені здається, що наш край і сам Андрій Тупчій, а також ті люди і організації, які причетні до такого явища у волейболі, як Андрій Тупчій, не заслуговують на такий «ігнор» з боку невідомих авторів та невідомих власників інформаційних ресурсів.

Можливо, таким чином ігнорується волейбольна Вінниччина взагалі. Бо, як, наприклад, оцінити той факт, що сайт «Федерації волейболу України» поздоровляє з днем народження майже не всіх тренерів ДЮСШ України, а особу президента «Вінницької обласної федерації волейболу» та президента ВК «МХП…» Миколу Чумака вперто та принципово ігнорує.

ТаТоТаке… А сьогодні, про вихованця «Вінницької обласної СДЮСШ», американця Андрія Тупчія…

(продовження)

«- У вас була достатньо цікава спортивна кар'єра. Розкажіть який чемпіонат або клуб вам запам'ятався найбільше і чому?

– Насправді кожен з чемпіонатів, в яких я виступав, були достатньо цікавими, і в той же час відрізнялися один від одного. Так само, як і клуби, чи то українські, чи то - іноземні. Відрізнялися підхід, тренувальний процес, лише одне залишалося незмінним – необхідність досягнення найвищого результату.

Щодо тих клубів і чемпіонатів, які запамʼяталися найбільше, то, мабуть, як і для кожного гравця, найсильніше закарбувалися в памʼяті ті, в яких здобув найвагоміші перемоги та індивідуальні нагороди.

Наприклад, перші великі нагороди виборов, виступаючи за команду "Атирау", з якою посів друге місце в чемпіонаті Казахстану та третє місце в національному Кубку.

Далі – "бронза" чемпіонату України у складі черкаського "Імпекс-Агро Спорт" та, як результат, звання майстра спорту України. До того ж, тоді здобув звання MVP у Кубку України у складі цієї ж команди. Дуже добре пам'ятаю ці роки становлення та значного професійного росту – у 22 роки я став одним з найкращих гравців української Суперліги.

Влітку 2011 року у складі збірної України я брав участь у Всесвітній Універсіаді у китайському Шеньчжені. Тоді у півфіналі проти збірної Канади, який наша команда виграла з рахунком 3:1, я здобув 26 очок. До речі, тоді ми вибороли "срібло", що стало найбільшим досягненням збірної України станом на 2011 рік.

Сезон 2014\15 роки провів у Франції, де став найрезультативнішим гравцем в таких елементах як подача, атака, набір очок та здобув звання MVP чемпіонату.

Далі були чемпіонати Туреччини, Катару, Об'єднаних Арабських Еміратів, Тунісу. Кожного року були медалі за призові місця та індивідуальні нагороди.

Однією з найвагоміших та найцінніших нагород вважаю перемогу у Суперкубку України у складі житомирських "Житичів" восени 2021 року. Пам'ятаю, яких зусиль докладав, як раділи після перемоги над тогорічним чемпіоном України львівським "Баркомом-Кажани". Цей трофей, здобутий у щасливі довоєнні часи, займає особливе місце в моїй професійній спортивній кар'єрі.

– На легіонерів завжди велике навантаження в атаці. Як вдавалося демонструвати якісний волейбол впродовж довгого часу?

– Це дійсно так, навантаження значне, як і очікування від легіонера у будь-якому клубі. Вважається, що іноземний гравець повинен грати "за себе і за того парубка", демонструвати гарний результат в кожній грі, на власному прикладі показувати бажання перемагати. Якщо з наявністю бажання перемагати простіше, то з перебуванням у стабільно високій фізичній формі протягом всього сезону значно складніше. Для цього старався регулярно відвідувати тренажерний зал, працювати ізольовано над певними фізичними показниками. Неабияку роль відігравав якісний та повноцінний відпочинок. У моєму випадку коли його немає – всі старання даремні. Пам'ятаю, коли донечка була маленькою, погано спав вночі, не висипався, що одразу ж вплинуло на якість тренувального процесу. Як наслідок – мав розмову з керівництвом клубу щодо необхідності "владнати тимчасові труднощі та повернутися до роботи в гарному фізичному стані". Тому так, спортсмен повинен завжди демонструвати гарну фізичну форму, моральну складову і, як результат, високі ігрові результати. Попри будь-які обставини або негаразди.

– Чи слідкуєте за чемпіонатом України після завершення кар'єри?

– Так, звісно. Волейбол залишається важливою складовою мого життя, тим паче український волейбол. Багато друзів все ще продовжують спортивну кар'єру, деякі з них стали тренерами. Тому так, вболівати завжди є за кого. Часто проводимо час в родинному колі за переглядами матчів суперліги. Моя старша дочка мріє стати професійною спортсменкою, досягнути успіхів у волейболі, тому з великим інтересом приєднується до перегляду матчів. Хочу відзначити, що наразі, на мою думку, волейбол в Україні знаходиться на досить непоганому рівні, розвивається, і це не може не тішити мене як людину, причетну до цього атлетичного виду спорту.

– Як змінився чемпіонат країни від початку вашої кар'єри до 2024 року?

– Не можу сказати, що чемпіонат став кращим або гіршим. Однозначно надзвичайно цікавим є те, що до самого кінця чемпіонату невідомо, хто саме стане його переможцем. Тобто, через високу конкретність та високопрофесійний склад команд інтригу вдається зберегти до фіналу.

Однозначною перевагою того волейболу, який ми бачимо сьогодні, можу назвати умови, які протягом останніх 3-4 років створені в Україні для підтримання цього виду спорту на достатньо високому рівні. Раніше багато гравців намагалися поїхати виступати за кордон, деякі навіть набували громадянства інших країн, щоб виступати за іншу збірну. Останнім часом, на мою думку, такі випадки скоріше виключення. Це беззаперечний показник розвитку чемпіонату в контексті створення гідних умов для виступу атлетів на внутрішній арені.

ДОСЬЄ

Андрій Тупчій

Діагональний, правша

Дата народження: 14.11.1986

Зріст: 202

Спортивна кар'єра:

2006-2010 – "Азот" (Черкаси, Україна)

2010-2014 – "Югра-Самотлор" (Ніжнєвартовськ, росія)

2014-2015 – "Orange Nassau" (Франція)

2015-2016 – "Афьон" (Туреччина)

2016-2017 – "Jeopark Kula" (Туречиина)

2017-2018 – "Аль-Ахлі" (Катар)

2018-2019 – "Бешикташ" (Туреччина)

2019-2020 – "Житичі-Полісся" (Житомир, Україна)

2019-2020 – "Нові Пазар" (Сербія)

2019-2020 – "Club Sportif Sfaxien" (Туніс)

2020-2021 – "Baniyas VC" (ОАЕ)

2021-2022 – "Аль-Таражі" (Саудівська Аравія)

2022-2023 – "Младі Раднік" (Сербія)

Тренерська кар'єра:

Серпень 2023-по цей час – тренер "United Volleyball Club"

Олександр Мазан, за матеріалами volleyball.ua, 11 серпня 2024 року