ЛАРИСА ДУНІНА ПРОПОНУЄ СТВОРИТИ НА ВІННИЧЧИНІ ЩЕ ОДНУ ЖІНОЧУ ВОЛЕЙБОЛЬНУ КОМАНДУ
Не так давно у Вінниці (як завжди, «Колос» надав свій чудовий та один з найкомфортніших конференц-залів міста) відбулась зібрання волейбольного активу Вінниччини. Якщо чесно, я так і не зрозумів його організаційну структуру. Це не була звітна конференція «Вінницької обласної федерації волейболу», а її очільник Микола Чумак якось назвав це поважне зібрання «звітом «ВОФВ» за другу половину 2023 року». Радше за все, це можна було назвати розширеним засіданням Президії «ВОФВ», як практикують футболісти.
На ньому тим же Миколою Федеровичем не тільки була дана розгорнута інформація про «операційну» діяльність відомства, а й озвучувались нагальні питання розвитку волейболу на Вінниччині. Якщо чесно, то для мене дещо несподіваним був виступ такої поважної в Україні фахівчині, як Лариса Дуніна – дворазова чемпіонка (як тренерка) України минулого сезону. Вона змалювала ситуацію з дівочим волейболом Вінниччини на цей час. Так, на береги Бугу її (та Тамари Васяк зі Світланою Стразовою та Іриною Рогаль разом з Марією Кузьминською) дівчата привезли та «обмили» (всі ми милувалися чудовими кадрами з басейну) два комплекти золотих медалей. Але… Що чекає на цих талановитих 15-16-річних дівчаток з Вінниці, Калинівки, Жмеринки… чуть не написав Гайсина, але то – окрема і дуже болюча тема – у найближчому майбутньому? Приблизно таким питанням задається Лариса Романівна. Вона говорить, що на її дівчаток вже «облизуються» тренери відомих і не дуже клубів, де їх залюбки приймуть, «пристроють» не тільки до гуртожитків, а й до університетів чи коледжів, а там… грай собі та чекай пропозицій з якого-небудь «Вакіфбанка»… Лариса Дуніна вбачає у цій ситуації вихід тільки один – створення на базі збірної Вінницької області 2007 року народження команди «Першої ліги» (у жіночому клубному волейболі України існує «Суперліга», «Вища ліга» та «Перша ліга») і бажано її створити на базі якогось учбового закладу. Іншого виходу – немає. Бо можна втратити всіх.
Цікаво, що на зібранні була присутня Юлія Якушева – одна з найкращих вихованиць Лариси Романівни. Вона, як відомо, є головною тренеркою вінницького «Добродію-Медуніверситету-ШВСМ» - клубу «Суперліги». Який – клуб – цього сезону явно страждав, скажімо так, від «недовкомплектування». То, здавалось би, у чому справа? Створити фарм-клуб «Добродія…» при тому ж таки «меді» та й вперед – за орденами. А ось тут – театральна пауза. Юлія Іванівна, принаймі при обговоренні питання, яке підняла її вчителька, ніяк на нього і на мої роздуми не відреагувала. Натомість Володимир Керницький – керівник «Вінницького фахового коледжу НУХТу» - «alma mater» кількох поколінь вінницьких волейболістів та волейболісток – який десятки років займається цим питанням, розяснив ситуацію з «навчальним закладом». Двома словами, Володимир Антонович сказав, що команду «приютити» можна, забезпечити дівчат навчанням, тренуваннями, гуртожитом, харчуванням… А ось виїзди на збори, на змагання, достойну зарплату (крім стипендії), придбання інвентарю – за межами можливостей «навчального закладу».
Мені здалось, що присутні на «звіті» цілком розуміли ситуацію, підтримували Ларису Дуніну, але…
Лариса Романівна також в черговий раз поставила питання по дуже талановитій дівчинці з… одного з міст Вінниччини, яка наразі є «недоступною» (користуючись сучасною термінологією) для збірної Вінниччини з якихось причин. В черговий раз їй пообіцяли це питання вирішити.
З іншого боку – і Лариса Дуніна знає про це – в аналогічній ситуації минулого року перебувала й «Вінницька обласна СДЮСШ», яка самотужки створила юнацьку команду на базі срібного призера «Чемпіонату України-2023» серед юнаків 2006 року народження – «Вінницької обласної СДЮСШ-Вінниччина» під орудою Васіфа Талибова. Ця команда, по аналогії з «мовчазною Юлією Іванівною», чомусь залишилась (або залишається на цей час) поза увагою суперлігового «МХП…», але школа знайшла порозуміння з «Вінницькою обласною ШВСМ», віднайшла «внутрішні резерви», співпрацює з «Вінницьким технічним фаховим коледжом». «Вінницьким кооперативним інститутом» й забезпечує функціонування команди та її участь у тренувальних зборах та різноманітних змаганнях, включаючи Кубок України-2024 та «Другу лігу» національної першості. При цьому, школа не залучила жодної копійки з бюджету Вінниччини чи міста (якщо не вважати таким планове бюджетне фінансування школи), як це регулярно роблять «Добродій…» та «МХП…» А як прогресують ці хлопці – дивіться відеотрансляції їхніх матчів у YouTube.
Чим вам не досвід, який ось тут – під носом.
Олександр Мазан, «Волейбольна Вінниччина», 18 березня 2024 року