ХТОСЬ «ХОДИВ НА ПЕЛЕ», «НА МАРАДОНУ», «НА МЕССІ», А Я «ХОДИВ НА ЮРІЯ ЯРОШЕНКА»

Кожний вік людини має свої переваги. У 64-річного журналіста переваг мало… Йому важко даються сучасні спортивні терміни, не завжди поспіваєш за сучасними «віяннями» у спорті, іноді плутаєш Вітінью з Вітіньо, а Фабінью з Факундою…Але, він багато чого у цьому житті бачив, багато чого спортивного пережив і пропустив крізь себе, що ніяка Вікіпедія не напише.

Коли дізнався про призначення Юрія Ярошенка головним тренером у вінницьку «Ниву», то чомусь зрадів, бо побачу своїми очима цю ні на кого в світі не схожу «походку» вздовж бокової лінії поля. На жаль, вже по той бік «бровки»… А колись…

Ось вона – наша перевага, яка всім перевагам – перевага. 1981 рік. Макїїівка. Якщо точніше, то Богом забута околиця цього промислового міста, де розташувався унікальний стадіон «Холодна Балка» однойменної шахти, на якому, зокрема, виріс у прямому й переносному сенсі такий собі футболіст, як Едуард Цихмейструк, на всякий випадок. А тоді, у чаші шахтного стадіону, який вміщував 14 тисяч глядачів (!!!) і де молодіжна збірна тодішнього СРСР приймала Угорщину, свої матчі проводив дубль донецького «Шахтаря». Коли молоді «гірники» приймали чемпіона СРСР-1980 – «дитсадок» київського «Динамо» - всидіти у своєму закритому навчальному закладі, який розташувався у Донецьку (до «Холодної Балки» - десь 45 км), я просто не зміг. Перевдягнувся у «цивілку», та й «попер» через паркан на «Холодну Балку». У складі киян тоді приїхав майбутній олімпійський чемпіон Олексій Михайличенко, довжелезний Олександр Баранов, суперталановитий Григорій Пасічний, та я їхав на «Ярого» - Юрія Ярошенко. Він грав лівого «вінгера», як сьогодні модно називати тодішнє амплуа лівого півзахисника. Його манеру гри разом з «походняком» сплутати ні з ким було неможливо. Начеб-то і швидкості особливої не було у Юрія Миколайовича, але він «розривав» свій фланг так, що від опонентів тільки пір'я летіло. Я вже бачив цього футболіста в зірковій основі команди, яка шість років тому виграла свій перший Кубок кубків разом з Суперкубком Європи, а через неповні п'ять років – другий. Та як пробитися у цей склад? То й же «Льосик» Михайличенко «терпів» у дублі Києва стільки років!

Юрій Ярошенко хотів грати у чоловічий футбол, тому коли вже після закінчення сезону-1981 йому надійшла пропозиція від тодішньої першолігової луганської «Зорі», довго не думав, то й поїхав «грати у футбол» на схід України, де сонце сходить. Так він став нашим земляком, на довгі роки осів у Луганську, а все я так же «ходив на «Ярого» і робив це все частіше. А коли Юрій Ярошенко грав у «Першій лізі» першості України на початку 90-х у складі «Хіміка» Сєверодонецьк – я не пропускав жодного матчу, навідуючись з сусіднього Лисичанська. Останній раз побачив його на полі вже у чемпіонаті Луганщини наприкінці 90-х. Тоді Юрій Миколайович «бігав» за «Шахтар» Краснодон (тепер – Сорокіне). Нічого не змінилось. Яким був – таким лівофланговим хавом і залишився. «Мєжду» міг прокинути молодим опонентам на «раз-два»…

1999-й рік. Все та ж Макїївка. Але протилежний її кінець – так звана «Гвардійка». На полі стадіону іншої макїївської шахти – «Шахти ім. Поченкова» тренується перший набір Академії донецького «Шахтаря» - 1986 рік народження. Ба! Хто ж це такий – рудоволосий хлопчисько з таким знайомим «походняком»? Після тренування підхожу до футболіста: «Ти, часом, не Ярошенко?»

-Так.

- А батько у тебе, часом, не Юрій?

- Так. А звідки ви знаєте?

- Здогадався…

…А ось і сам Юрій Миколайович підходить. Його Костя тренується в Академії «Шахтаря», а Юрій Ярошенко – тренер-селекціонер Академії. «Влаштувався в дитячу Академію донецького «Шахтаря»… - пише якась дівонька з «Вікіпедії». Нічого собі, «влаштувався»!!! Неначе «вантажником» у радянський гастроном… А що вона напише? Вона ж не бачила «Ярого» на футбольному полі!

Потім ми неодноразово спілкувались з Юрієм, коли він працював в Академії. З радістю сприйняв новину, що Юрій Миколайович очолив Академію «Маріуполя»… Несподіванкою була звістка про те, що 1 липня 2014-го очолив першолігові «Суми», потім – перспективну «Полтаву»… А як я переживав за нього, коли його «Альянс» Липова Долина на легендарному стадіоні у Сумах бився з «розмальованим» «Металістом» та скандальними рішеннями арбітрів, коли вся Україна вболівала за Ярошенка та його «колгоспний» «Альянс» проти мільярдера Ярославського… Причому, як такої тренерської практики до приходу в Суми Юрій Миколайович майже не мав.

І ось – Вінниця. Команда, яка грала в єврокубках…. Перебуває у «Другій лізі»… Зрозуміло, на яку «пательню» погодився Юрій Ярошенко. Вивести команду у «Першу», а потім…

Я не знаю – здатен він на це чи ні. Але впевнений, що за його команду будуть вболівати, і на неї будуть ходити… Як колись курсант Донецької школи міліції Олександр Мазан «у самоволку» на край Макіївки, щоб побачити, як «рве» на шматки свій фланг Юрій Ярошенко… Тоді ще – по той бік футбольної «бровки»…

Олександр Мазан, «Спортивне Поділля/Спортивний Донбас», 12 вересня 2023 року