50 РОКІВ ТОМУ ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ ТРЕНЕР УКРАЇНИ» ПРИСВОЄНО ЛУГАНЧАНИНУ ЯКОВУ МОРГУЛІСУ
Завдяки спільному проєктові автора та «Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Віталія Отамановського» ми з вами маєму унікальну можливість сісти у «Машину часу» за здійснити подорож… Ну, скажімо, в Україну 50-річної давнини. Що ж тоді відбувалося у нашому спорті, культурі та інших сферах життя країни?
Завжди гостинні співробітниці відділу «Періодика», як у шикарному ресторані (але набагато швидше) підносять мені, зручно примостившемуся за одним зі столиків читальної зали з ноутбуком та фотоапаратом, «замовлення». Цього разу – це «Спортивна газета» 1974 року видання. У носі приємно залоскотало знайомою з дитинства друкарською фарбою та запахом пожовклого, але у гарному ще стані, газетного паперу. З душевним і не тільки трепетом відкриваю обкладинку підшивки і на мене дивиться не тільки мордатий Брєжнєв з «Поздоровленням радянському народу», а й маленьке повідомлення про присвоєння почесних звань «Заслужений тренер України» низці знаних фахівців українського спорту з різних видів спорту у №1 «Спортивки» від 3 січня 1974 року.
Я вже писав про «заслуженого» семикратного олімпійського чемпіона з гімнастики та вихідця з легендарного Маріуполя Віктора Чукаріна, який на той час вже успішно готував гімністів у Львові (!!!) (хто там «расчленял» Україну на «схід» та «захід» - сім медалей йому в ду…у!).
Аж ось у наведеному переліку, який рішенням колегії Комітету з фізичної культури та спорту при Раді міністрів України затверджено «під ялинку» наприкінці 1973-го, останнім причаївся шаховий (!!!) тренер з Луганська Яків Моргуліс, який підготував у спортивному товаристві «Авангард» найяскравішу зірку, що сходить, тодішніх українських шахів Геннадія Кузьміна, молодість якого не заважала йому «кромсати» на шахівниці усіляких пітросянів, корчних, полугаєвських зі спасськими (ні, не воротами! На жаль) і виграти кучу титулів, а його поділене на шістьох друге місце у неофіційному чемпіонаті світу – чемпіонаті СРСР-1973 - вкупі з командним Кубком Європи-1973 – найвище досягнення українських шахів на той час.
На жаль, про Яшу Моргуліса ви не знайдете нічого навіть у найсучасніших «пошуковиках» сучасного інету. Тільки ось такі історичні розвідки від скромного журналіста з Луганщини хоч якось допоможуть «зафарбувати» ось такі «білі плями» українського спорту.
Ще одне «на жаль» - з приводу відсутності фото Моргуліса, тому даю вам можливість подивитись на його зіркового учня – Геннадія Кузьміна.
Олександр Мазан та «Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. Віталія Отамановського», 1 січня 2024 року