«ВОЛЕЙБОЛЬНА ВІННИЧЧИНА В ЛЮДЯХ, ПОДІЯХ ТА ФАКТАХ» (випуск 53) ВІКТОР РОМАНЕНКО І ЙОГО СЕКУНДИ…
Сьогодні – 2 травня 2024 року – свою «днюху» святкує така «волейбольна людина», як Віктор Романенко. Останніми роками він є одним з головних «ньюсмейкерів» волейбольної Вінниччини. Але…
Доцент «Вінницького державного педагогічного університету» Віктор Васильович Романенко у спорті давно і волейбол далеко не єдина його «іпостась».
Якось мені попався такий собі історичний артефакт – ось це фото. Воно датоване 1981-м роком, зроблене у російському місті Кашира під час змагань тодішнього осередку спортивного товариства «Динамо» з легкоателтичного кросу на 3 кілометри. Фотограф зафіксував лідерів змагань буквально за кілька метрів до фінішної стрічки. Забіг виграв татарин Фатієв (№133) і лише кілька метрів не вистачило, щоби його обігнати тодішньому рядовому динаміських військ Вікторові Романенку – звичайному, але напрочуд прудконогому хлопцеві з українського села з чарівною назвою Сосонка, яке нині є частиною Стрижавської селищної територіальної громади. Віктор Васильович тоді показав результат 8 хвилин 50 секунд, що відповідало нормативу 1-го спортивного розряду, який, у свою чергу, був своєрідним водорозділом між так званою фізичною культурою та спортом. Людина, якій присвоювався 1-й спортивний розряд вважалася «спортсменом», їй видавалась «Кваліфікаційна книжка спортсмена 1-го розряду, кандидата в майстри спорту, майстра спорту та майстра спорту міжнародного класу». У книжку тоді синенького кольору вклеювавлася фотографія спортсмена.
Чому я це все так детально описую? Тому що приблизно у ці самі осінні дні 1981-го на таких же самих динамовських змаганнях – «Чемпіонаті Донецької області ДСО «Динамо» з легкоатлетичного кросу на 3 кілометри» курсант одного динаміського учбового закладу Олександр Мазан, на відміну від Віктора Романенко, свій забіг таки виграв, але… Його результатом був 8.54, що дало йому ту саму «кваліфікаційну книжку…».
Як бачимо, легкоатлет Романенко вже тоді у заочній боротьбі випередив автора цих рядків, а згодом, вже будучи студентом «Вінницького педагогічного інституту», Віктор Васильович довів свій «personal best» до 8.32!!! Знову ж таки, на відміну від мене, який залишиввся в легкоталетичній історії України все з тими ж 8.54, не кажучи вже про волейбольну.
Сьогодні з результатом 8.32 можна вигравати не тільки чемпіонат Вінниччини, а й бути в «призах» на національному рівні.
Ось таким шляхом та з такими секундами Віктор Васильович Романенко йшов до своїх нинішних волейбольних рекордів. Останній з них: в останньому матчі тіко що фінішувавшого «Чемпіонату Вінниці-2024» очолювана ним вінницька «Промавтоматика» посіла друге місце, а Віктор Васильович на позиції «зв'язки» підняв стелю вікового рекорду чемпіонату до майже 62-х років (!!!). При цьому, саме його результативна передача на ще одного волейбольного «довгожителя» - Миколу Захаревича з його результативним ударом «закрили» нинішний чемпіонат з «срібними» медалями для «Промавтоматики» та її тренера Віктора Романенка.
Але невгамовний Віктор Васильович, як людина творча і непосидюча, як віце-президент «Вінницької районної федерації волейболу», вже готується сам і готує ветеранські команди Стрижавської громади до численних (сподіваємося) ветеранських змагань весняно-літньо-осіннього сезону-2024. І всюди він встигає…
Недарма ж колись бігав нашу з ним улюблену «трійку» за 8.32!!!
З Днем народження вас, Віктор Васильович, щастя та натхнення вам і не тільки на волейбольному майданчику. І всім нам – нашої великої та скорої перемоги!
Олександр Мазан, 2 травня 2024 року