«А ЯК МЕТАНІВКУ ВИДНО!...» (частина 2)
Дивовижну й неймовірно красиву Вінничину відкриваю для себе, перш за все, відвідуючи найвіддаленіші, можна сказати, потаємні її куточки. Знаєте, як у куточках губ Мони Лізи геній Леонардо да Вінчі сховав досі нерозгадану загадку, так і Вінниччина, як та найперша світова красуня, свої загадки приховала у таких своїх куточках, як, скажімо, Метанівка Соболівської сільської громади Гайсинського району. Мені пощастило там побувати та, навіть, прийняти участь у культурній події, про що вже писав у тексті під назвою «Зажуравлилася Метанівка».
Під час перебування у цьому мальовничому селі відбулося ще декілька знакових, як на мене, подій. Зокрема, я почув вірші місцевого… ні, не можна так писати, бо слово «місцевий» якось принижує. Бо так можна й Володимира Сосюру вважати нашим «місцевим» тобто – лисичанським (точніше, - верхнянским) поетом з Луганщини. Я почув у власному виконанні вірші Бориса Лещенка. Сьогодні вашій увазі хочу представити фрагмент одного з віршів Бориса Лещенка, якому я мав сміливість дати назву. Тобто, назва, так би мовити, - «робочий варіянт». Отже, метанівський поет Борис Лещенко та його «А як Метанівку видно!...»:
«А ЯК МЕТАНІВКУ ВИДНО!...
«…Краєвиди, краєвиди…
Та найкращий є один.
Перевершує всі види –
Старовинний отой млин.
Біля нього є капличка,
Матір Божа в ній стоїть.
Ну, а поруч – тече річка
Ще із давніх тих століть.
А як Метанівку видно!
І Криницю, й Журавля!
За збудоване – «не стидно»!
Придивітеся здаля:
На сторожі – той козак
Із шаблюкою на плечах,
Подає кацапам знак,
Поглядом наводить жах.
Там – і камінь, і тризуб.
На нім – «Слава Україні!»
Зроблена криниця взруб –
Віддих кожної людини.
А як жарко вам надворі –
В бЕсідку тоді зайдіть.
Пообідньої пори
Сядь, послухай шум води.
Подивись на ту красу,
Цю природу, неба синь.
Біля річки – ту лозу,
Вдаль, навколо оком кинь.
Ця природа – неповторна,
Ці найкращії місця
Нас усіх до себе горне
Дивовижна й рідна ця…»
Вже тоді, під час «шостого питання» у дивовижній 205-літній споруді (ви чаркувалися колись у 205-літній споруді?) я ще раз взяв на себе нечувану, як для скромного «місцевого» журналіста, сміливість та озвучив ідею створення книги зі збіркою віршів метанівського поета Бориса Лещенка. Поступово й вже незалежно від мене ця ідея набирає конкретизованих обрисів. Та поки книженція ця побачить світ, я хотів би її дещо проспойлерити. Ось вам і перша така спроба.
Звичайно, що видання книги – річ доволі коштовна. Тож маю честь звернутися до небайдужих метанівчан усіх країн та народів. Можливо хтось та задонатить дві гривні на збірку. А заодно й підкаже нам назву збірки.
А знаєте, яку унікальну річ я побачив поруч з «Метанівським млином», про який пише у своїх рядках Борис Лещенко? Якщо не знаєте, то дочекайтесь наступного вірша від Бориса Лещенка й моєї розповіді…
Ой і загадкова ж ця Мона Ліза… задивився я на цю панночку Леонардову… і побачив дивовижну Метанівку та її дивожних людей!Таких, як сільський поет Борис Лещенко!
Як би я тут не описував Метанівку, але про те, «…як Метанівку видно!» - чудовий відеофільм Яни Дімітрієвої. У сюжеті – звучить пісня Олександра Зуєва на вірші Андрія Демиденка «Пахне рідне село» у виконанні Раїси Кириченко:
З моменту публікації цих матеріалів на фейсбук-сторінці «Наша Метанівка» минуло майже півроку. Виявляється, що те, «як Метанівку видно», помітив не лише я один. Зокрема, Борис Лещенко подав заявку на видання книги віршів під робочою назвою «А як Метанівку видно!» конкурсу «Професійне зростання» від громадського об'єднання «Ми – Вінничани», де це подання помітили та прийняли до розгляну. Сподіваюсь, що заявка Бориса Лещенка здобуде перемогу у конкурсі і ми таки побачимо вже поетизовану красу Метанівки.
А я, у свою чергу, активно працюю над підготовкою збірки до публікації.
Олександр Мазан, 15 травня 2024 року